Я боюсь своєї першої вчительки

Як і 30 років тому

Сьгодні учень залишається безправним, приниженим, ображеним. Шкільні реформи змінюють тільки зарплати вчителів.

Наші діти - наше майбутнє. В засобах масової інформації частенько зустрічаються сюжети, де батьків звинувачують в недбалості у відношеннях зі своїми дітьми.

Зі мною навпаки. Я потерпаю від дорікань за те, що занадто дбаю про них. З вуст директора частенько чую слово "гіперопіка".

Моя внучка вчиться в третьому класі. Перший рік навчання пройшов "на ура". Дитина була щаслива, задоволена, прийшовши зі школи спішила виконувати домашні завдання, портфелик готувала ще звечора, складала одяг на стільчик, щоб вранці швиденько одягтись.

Наше щастя тривало не довго. Дитина почала хворіти, пропускати заняття в школі. Замкнулась в собі. Відмовлялась відповідати на питання.

Цього року, в третьому класі в першому семестрі була відсутня в школі по хворобі на 70% занять.

На початку другого семестру в день написання самостійних робіт дитину повели до школи. Перед входом до класу дівчинка призналась, що боїться заходити туди. Затіявши бесіду, довідалась, що дитина боїться вчительки.

Наступного разу я вшила дитині в одяг диктофон. Коли почула що відбувається на уроках – жахнулась.

Тепер нам обом потрібен психотерапевт.
До речі, розвязок задачі так і не пояснили.

Мама каже дитині - "Немає таких слів в український мові."
"Є" - відповідає - "так вчителька в школі сказала."
Мабуть це і є Європейський підхід до навчання.
Як захистити дитину від такої науки?
Цікаво, що є в класі батьки, котрих ця ситуація влаштовує. Навіть більше - вони задоволені таким ставленням до дітей.  Пропонують застосовувати його  в учбовому процесі. 
Дивує реакція школи на таку пропозицію. Замість того, щоб повідомити соціальні органи про жорстоке ставленя до дитини в домашніх умовах, вчитель таку поведінку практикує на уроках, посилаючись на те що бабуся дівчинки, яка плаче біля дошки своєю заявою просила саме так вести навчальний процес . 
Не тільки відношення до дітей бажає бути кращим, ставлення до своєї роботи в цеї вчительки теж нікудишнє. 

В третьму класі педагог практикує об'єдєнання предметів в пари. Тобто дітки два уроки підряд займаються математикою, два уроки - українською мовою і так далі. Або навпаки - пів години витрачаються на організційні питання, такі як: "хто не здав гроші на харчування", або "чи переглянули ви свої успіхи в грі "Кенгуру". В результаті за 45 хвилин може бути опитано тільки два учні. Зуважте 45 хвилин у третьому класі, та ще й затримує на перерву, відбираючи у дітей час, що призначений для відновлення сил.
 Такий урок як "виховна година", призначений саме для вирішення позакласних питань, не практикується взагалі. Дитина стала неуважна, не може концентруватись на виконанні одного завдання, навчилась перебивати, не хоче ходити до школи.
Надія на одне, що нам вистачить терпіня добратись до кінця навчального року.

                                                                     Читати наступне